Пташина лікарня
Святом для малюків був ранок, коли Федя приніс до школи іволгу. Ця пташка теж чомусь не літала, хлопчик знайшов її в кущах коло тваринницької ферми. Діти не могли одвести очей від красивих різнобарвних пір’їн іволги. В «пташиній лікарні» (так діти назвали куточок у своїй кімнаті) вони зустрічали день і розставались до наступного дня. Костя приніс кволе, немічне горобеня, яке знайшли на узбіччі дороги. Горобеня не хотіло клювати ні зерна, ні крихіток хліба. Хлопчик переживав хворобу пташки. Ми всі переживали, коли наше горобенятко померло. Костя плакав. Плакали дівчатка. Став похмурим, небалакучим Коля.
Під час однієї з прогулянок у балці діти знайшли зайченя з покаліченою ніжкою. Принесли його в свою кімнату, помістили в нову клітку. Утворилась ще одна лікарня – для звірів. Через тиждень Лариса принесла худе котеня, що тремтіло від холоду. Його помістили в одну клітку із зайченям. У дітей з’явилося багато клопоту: вони приносили моркву зайченяті і молоко котеняті. Важко передати словами дитяче захоплення, коли одного разу вранці ми побачили, як котеня і зайчик, притулившись одне до одного, солодко спали. Щоб не розбудити тварин, діти розмовляли пошепки…
Взимку в «пташиній лікарні» з’явилось кілька синичок – діти попідбирали їх біля годівниць, влаштованих для зимуючих птахів… І ще одна подія дуже порадувала мене: деякі малюки вдома обладнали свої «пташині лікарні» і живі кутки. А після того, як у нашій кімнаті з’явився акваріум з маленькими рибками, діти почали просити батьків влаштувати акваріум дома. Багато хто з батьків приходив до школи, розпитував, як це зробити. Нелегко було придбати для акваріума рослини і рибок. Важко було з кормом. Але всі ці труднощі переборювались завдяки наполегливості дітей: діти не давали спокою ні батькам, ні мені. Прийшли матері Слави і Тіни: діти не дають спокою, в інших є золоті рибки, а в нас немає. Довелося звертатися за допомогою до старших школярів.
(В. Сухомлинський)
