ДЗ

 

7 клас

 Одним із найвагоміших досягнень сучасної України є активний розвиток волонтерського руху. Сам термін «волонтер» походить із французької мови (volontaire) і означає «доброволець». Тобто волонтерська діяльність — це безкорислива праця на благо суспільства. Основним принципом волонтерства є добровільність, адже люди, які займаються цією справою, керуються власним бажанням допомогти. Вони працюють без оплати, а єдиною винагородою для них є вдячність громади.

(5–6) Історія волонтерства в Україні сягає XIX століття, коли почали з’являтися громадські організації, що опікувалися лікарнями для незаможних, притулками та безкоштовними їдальнями. Однак із приходом імперської влади цей рух було зупинено.

(7–11) Відродження волонтерства в Україні розпочалося у перші роки незалежності. Так, у 1992 році була створена служба «Телефон довіри», що складалася виключно з волонтерів. З часом сфера волонтерської діяльності розширювалася, особливо під егідою релігійних спільнот. Наприклад, у 90-х роках минулого століття виникла Християнська медична асоціація України. Завдяки підтримці Української лютеранської церкви понад 15 років діють «Медична клініка на колесах» та багато інших ініціатив.

(12–14) Проте до 2014 року волонтерський рух в Україні розвивався значно повільніше, ніж у багатьох країнах світу. За рейтингом «World Giving Index», у 2010 році Україна посідала лише 150-те місце, адже волонтерською діяльністю займалося лише 5 % населення. Втім, революційні події 2013–2014 років та подальші політичні зміни кардинально змінили ситуацію.

(15–16) Сьогодні волонтери разом із військовими наближають перемогу. Завдяки їхній самовідданій праці Україна захищає свій суверенітет, підтримує боєздатність армії та моральний дух суспільства (за М. Матяшем).

Усний переказ

 Могутній патріарх лісів

У багатьох українських народних піснях дуб постає як символ незламної сили, могутності та непереможного довголіття. Чому?

А ось послухайте.

Дуби й дійсно живуть надзвичайно довго. Серед них є справжні патріархи, дуби-довгожителі, яким буває понад тисячу років!

Ще в силу давнину люди поклонялися дубові, вірячи в його чудодійну силу. Слов'яни вважали дуб священним деревом. Під цими велетнями вони приносили жертви богам, справляли релігійні обряди. Предки наші навіть грізного бога Перуна вирізьблювали з дубових колод.

Знайдено незаперечні докази того, що люди ще понад п'ять тисяч років тому розтирали жолуді на борошно і випікали з нього хліб.

Обожнювання дуба, очевидно, зумовлено його довговічністю, надзвичайною міцністю деревини. Так, славнозвісний Хортицький дуб прожив майже дві тисячі років, а на Рівненщині нині росте тисячотрьохсотлітній красень.

Традиційно на відзнаку народження хлопчика садили молоденький дубок. Шанують дуб і в наші дні. Насаджуються молоді діброви, гаї. Старі дуби охороняються законом як найцінніші пам'ятники природи.